Ромі Шнайдер (справжнє ім'я Розмарі-Магдалена Альбах-Ретті) народилася у Відні 23 вересня 1938 в сім'ї австрійської актриси Магди Шнайдер і актора Вольфа Альбаха-Ретті. Через 7 років після її народження, батьки розлучилися, а в 1949 році мати віддала її в католицьку школу, управляли якої черниці ордена августинців.

Вперше вона знялася в кіно в 15 років разом зі своєю матір'ю у фільмі «Коли знову розквітне білий бузок», потім були роботи в кількох розважальних фільмах, а після цього вона знялася в декількох картинах про Сіссі. У 1958 році вона знімається в Парижі у П'єра Гаспара-Юи у фільмі «Христина», і йде від нескінченної серії картин з Сіссі. Партнером Розмарі (яка стала тепер Ромі Шнайдер) по фільму стає Ален Делон. Їх близькі стосунки і подальший розрив призводять до спроби самогубства Ромі.

У 1966 році Ромі Шнайдер виходить заміж за німецького актора Гаррі Мейена і через рік у них з'являється син. В цей час вона дуже мало знімається, відмовляючись від пропонованих їй ролей. Але розмірене життя Ромі Шнайдер рушиться відразу, коли в 1969 році Ален Делон пропонує їй знятися разом в картині Жака ДеРей «Басейн». Їхні почуття один до одного знову спалахнули з колишньою силою, а її чоловік не витримавши цього, через кілька років покінчив життя самогубством.

Відносини з Делоном так і не склалися, і другим чоловіком Ромі Шнайдер став Деніель Бьязіні, який був її особистим помічником. У них народилася дочка Сара, яка пішла по акторській ниві матері. Давид - син Ромі Шнайдер загинув в 1981 році в результаті нещасного випадку, наштовхнувшись на залізні прути огорожі вілли. Ромі бореться з депресією і намагається не переставати зніматися в кіно.

29 травня 1982 Ромі Шнайдер знайшли мертвою в її паризькій квартирі. Це трапилося незадовго до виходу її нової картини «Перехожа з Сан-Сусі». Говорили про самогубство, хоча за офіційною версією слідства у неї був розрив серця. Її поховали на кладовищі Буасси недалеко від Парижа, і прах її сина був перепохований поруч.

Майбутній актор з'явився на світ суворою восени, 10 листопада 1963 в Москві. Михайло виріс в театральній родині, батьки завжди блищали на сцені. Батько, Олег Єфремов, - відомий актор і режисер, а мати, Аліна Покровська, - актриса, яка довгий час відігравала в «Современнике». Навіть дідусь Михайла, Борис Покровський, був режисером опери.

Дебютом на сцені стала роль у виставі "Йдучи, вернись!", Яку він отримав завдяки своєму батькові. Також з дитинства він став зніматися і в кіно. У тринадцять років підліток знявся в такий знаменитій картині: «Дні хірурга Мишкина», а завдяки знятої в 1978 році картині «Коли я стану велетнем» Михайло став найпопулярнішим юним актором СРСР.

Після виходу фільму «Одного разу двадцять років потому» для Єфремова настала перерва в кар'єрі через армії і навчання в інституті. Після закінчення першого курсу (1982 г), Михайла забрали в армію. Але відслужити "як всі" йому не дали: Михайло став займатися постановками, які присвячені червоним днях календаря (Першотравень, 7 листопада і т.д.). Після служби, Михайло відновився в інституті і продовжив навчання.

Після інституту Єфремом встав на чолі театру "Современник-2". У 1991 році відбувся розпад трупи, і Михайло прийняв рішення, зайнятися режисурою і стати актором у МХАТі під керівництвом свого батька. У театрі Михайло пропрацював вісім років і в 1999 році покинув його.

Велику популярність Єфремову приніс відомий багатосерійний фільм «Кордон». З цього моменту актора все частіше можна було спостерігати на екрані в не менш відомих кінострічках: «Каменська», «Вінценосна сім'я», «Антикілер» і «Антикілер-2».

Під час зйомок фільму «Романови» - актор зустрів Ксенію Качаліним. Це третя дружина знаменитого Єфремова. Актриса народила йому прекрасну дочку Анну-Марію. Але зараз Єфремов знову одружений, це вже його четверта спроба налагодити особисте життя. Цього разу його обраницею стала Софія Кругликова, звукорежисер, викладач Гнесінки.

Зараз Михайла Єфремова знають, режисери борються за право знімати його в своїх картинах. Але, незважаючи на те, що в рік виходить часом більше десятка картин з його участю, він не зациклений на одному образі, і постійно змінюється.

Юність всесвітньо відомої танцівниці не можна назвати легкою. Її батько, голландський капелюшник, розбагатів на біржових торгах, але через деякий час збанкрутував і пішов з сім'ї. Через кілька років помирає мати Гертруди Маргарети Зелле (справжнє ім'я екзотичної діви). Батько вирішує взяти на виховання синів, а дочка відправляє в сусіднє містечко до родичів.

Закінчивши школу, вісімнадцятирічна дівчина вирішує вирватися з сім'ї і знаходить шлюбне оголошення в газеті. Його автор, офіцер Рудольф Маклеод, тридцяти дев'яти років, розцінював його як жарт, проте пізніше він все-таки одружився на юній дівчині.

Два роки подружжя прожило в Голландії, у них народився син, якого вони назвали Норманн. Але потім батька сімейства перевели в голландську колонію в Азії, сім'ю він узяв із собою. Там у них народжується донька.

Спочатку 20 століття Маргарета не витримала тягот сімейного життя і смерті сина, тому вирішує втекти від чоловіка в Париж. Починається епоха безгрошів'я і приреченості, але жінка не боїться труднощів. Вона влаштовується на роботу в цирк Молье.

Через якийсь час сам Молье пропонує Маргарете спробувати виконати екзотичний танець. Дівчина погоджується, адже під час життя в Ост-Індії вона бачила виступи місцевих танцівниць.

Наприкінці першого місяця 1905 відбулася перший виступ Маргарети. У той час її називали леді Маклеод. Однак через три місяці був обраний сценічний псевдонім - «око ранкової зорі», що звучить як Мата Харрі.

Виступи Мата Харрі потрясли світ, вони викликали захват і скандали, адже танцювала вона майже оголеною. Особливим успіхом користувався номер «Заклинання Шиви», де створювалася ілюзія того, що на кілька секунд Мата Харрі залишалася практично голою. Але насправді у неї був маленький секрет - трико тілесного кольору, але глядачі їх просто не встигали розглянути.

У екзотичну танцівницю закохувалися багаті чоловіки, її любові бажали навіть королі, про її любовні зв'язки писали газети. І коли Мата Харрі звинуватили в зраді країні, за неї продовжували заступатися впливові прихильники.

І все-таки велику танцівницю, родоначальницю сучасного стриптизу, суд засудив до страти через розстріл. Мата Харрі була розстріляна в 1917 році.

Однак через кілька десятиліть знову почалися розмови про невинність екзотичної діви. І доля Мата Харрі досі залишається оповитою численними таємними і загадками.